Тиждень поезії у Петрівському ліцеї. Творчий марафон
Люди-лелеки
Вертають лелеки до отчого краю
В зруйнованих селах шукати гнізда,
Де їх зустрічають розхристані хати
І змішана з попелом рідна земля.
Далеко-далеко, десь там на чужині,
Зимівля під сонцем яскравим пройшла –
Заводить діток і навчати літать
Сюди, в Україну, вертає сім’я.
Птахів не лякає далека дорога,
Їх компас у серці слухняно веде:
Те місце, де вперше побачили небо,
І є найрідніше та справді святе.
Похилений стовп край дороги стримить,
Обірваний дріт сиротливо звисає,
Промінчики сонця вечірнього тихо
Над гніздами лельок у небі згасають…
А люди-лелеки покинули землю,
Притулку шукають в чужій стороні,
Втікають під спалахи рідної хати,
Що вже заховалась в суцільнім вогні.
І зболене серце в розлуці страждає
Без стежки до хати і вишні в саду.
Далеко у Відні, Берліні, Варшаві
У снах бачать люди вкраїнську весну…
.gif)
.png)